Шахові турніри

Пік Капабланки

Не дивно, що підкорення "піку Капабланки" змусило бельгійський журнал "L'echiquier" почати свою статтю словами, що обрамували лавровим вінком: "Переможець, Олександр він - найбільший шаховий геній, який будь-коли жив".

Зроблені по зовнішній аналогії виводи можуть відвести невідомо куди. На думку публіки, його комбінации були проявом генія. Все ж великий російський був набагато трудолюбівєє своїх сучасників; він працював набагато рациональнєє і продуктивно. Інші писали, що він небувалий шаховий художник. Він же сам писав, що йому треба позбавитися від догматизму, досліджувати якнайтонші нюанси шахової психології, аби знайдене потім застосовувати на практиці. Інакше кажучи, саме він ввів в шахи, якщо застосувати сучасну термінологію, самопрограммірованіє. Зовнішнє занепокоєння зовсім не обов'язково означає внутрішню взвінченность. Це може бути форма прояву зосередженості. У роки розквіту Алехина так воно і було. Він володів собою набагато краще, ніж більшість суперників, був сильніше за них фізично, здоровіше і молодше. У знаменитому поєдинку з Капабланкой саме "по-ськифськи" вируючий він виявився холоднокровнішим. Шпільман вважав, що ніхто раніше так не відносився до шахів: "Це вічне дослідження, вічна підготовка, вічне обточування духовної зброї - не пристрасть, а цілеспрямована наукова діючительность, що підштовхується вічно палаючим честолюбством і що б'є через край силоміць".